“БЕЗ ЦЕРКВИ Я СЕБЕ НЕ УЯВЛЯЮ”

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ ПРОТОІЄРЕЯ ВАСИЛІЯ ЗАЄВА

30 грудня 2015 р. виповнилося сім років від дня смерті протоієрея Василія Заява, який тривалий час служив настоятелем храму в ім’я преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці, що в Києві. Батюшка зажди дарував людям мир, радість,душевне тепло, віру, надію, любов.

Василій Заєв народився 22 жовтня 1947 р. в станиці Лисогірська Ставропольського краю, в козацькій родині. Його батьки – Іван Володимирович і Февронія Прокопівна – були глибоко віруючими людьми й прожили нелегке життя. “Я народився у важкий, голодний час, восьмимісячним, – розповідав отець Василій. Напередодні мого народження матері ввечері у вікні явився старенький благовидий дідусь і сказав: “Матимеш сина…” Із самого початку все моє життя пов’язане з церквою. Без церкви я себе не уявляю.”

Закінчивши школу й відслуживши в армії, Василій Заєв навчався у Московській духовній семінарії, а потім – в академії. 25 лютого 1970 р. висвячений у сан священика. Того ж року отця Василія прийняли в клір Київської єпархії. У 1972 р. він був призначений настоятелем храму в ім’я преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці. “Коли я вперше увійшов у цей храм, то перед іконою преподобного Серафима мені стало так добре, що я дав внутрішню обітницю: “Господи, якщо можливо, я згоден у цьому храмі служити до смерті и тут померти”.

У 1987 р. батюшці довелося послужити настоятелем храму на честь Усіх святих, що в землі Руській просіяли(м. Пайн-Буш, США). Тут він виявив себе старанним господарником, приймаючи особисту участь в облаштування храму та його території. Отцю Василію активно допомагала у всіх господарських справах матушка Віра. Усі, кому випало познайомитися з матушкою, відзначали її працьовитість і доброту. Повернувшись до Києва, отець Василій зібрав духовну бібліотеку, до якої увійшло чимало рідкісних старовинних книг, яка після його кончини була пожертвувана Недільній школі при храмі.

У 1993 р. отець Василій почав викладацьку діяльність у КДАіС, а 1995-го захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата богослов’я на тему “Історія чернецтва в Болгарський Православній Церкві”. У 1999 р. протоієрей Василій Заєв був затверджений на посаді доцента КДА (у 2008 р., незадовго до кончини, – на посаді професора). Він очолив кафедру Святого Письма Нового Завіту, а також викладав історію Помісних Православних Церков.

Під його керівництвом десятки випускників захистили дипломні та кандидатські роботи в галузі досліджень Нового Завіту та з історії духовної освіти. Протоієрей Василій – автор багатьох статей і досліджень у різних церковних та світських виданнях, навчального посібника з Нового Завіту для студентів духовних академій. Він підготував до публікації фундаментальну працю професора протоієрея Федора Титова “Імператорська Київська Духовна Академія. 1615-1915”, досліджував життя й творчість видатного богослова і ректора КДА архієпископа Василія (Богдашевського). Служіння протоієрея Василія Заєва було відзначено багатьма церковними нагородами. Помер батюшка на 62-му році життя, після важкої тривалої хвороби.

“Отець Василій був вимогливим і суворим священиком, насамперед – до себе самого. До парафіян він ставився з добротою і чуйністю, допомагав у різних ситуаціях. Коли мій тато помер, протоієрей Василій не тільки став моїм духовним отцем, а и певною мірою зміг замінити рідного батька”, – згадує протоієрей Андрій Антощук, настоятель храму в ім’я мученика Іоанна Воїна в Пущі-Водиці.

У 2003 р. храм в ім’я преподобного Серафима Саровського в Пущі-Водиці був відреставрований і заново розписаний. Також всередині и ззовні від реставрували каплицю-усипальню в мавританському стилі (споруджена 1913 р.за проектом відомого архітектора В.Городецького), де, за переданням похована будівельники храму. До 100-річчя освячення храму було організовано для парафіян дві безкоштовні паломницькі поїздки в Дівєєво, де спочивають мощі преподобного Серафима Саровського, і надруковано книгу, що розповідає про історію храму.

Отець Василій чудово проповідував, намагаючись, щоб слово Боже повсюдно поширювалося. Парафіяни записували його проповіді. Він також був чудовим викладачем, його дуже любили студенти. Показово, що, при всій своїй вимогливості, на заняттях він не ставив поганих оцінок. Отець Василій привів до Бога багатьох світських людей, які стали його духовними чадами. Хрещеник батюшки, Володимир Костерін, виділив кошти на реставрацію храму і будівництво комплексу при ньому; він також подарував храму святиню – десницю святого мученика Іпатія, котрий постраждав за Христа приблизно у III ст. в м. Нікомідія.

Деякі студенти отця Василія згодом були удостоєні архієрейського сану. Часто згадують батюшку парафіяни, а також діти, яких він особливо любив і завжди до свят наділяв подарунками. Усі вони приходять на могилу духовного наставника, щоб помолитися про упокій його безсмертної душі.

Олег Поляков

Церковна Православна газета №2(396), січень 2016

(29)