19 січня, у свято Богоявлення або Хрещення Господа нашого Іісуса Христа, в храмі мученика Іоанна Воїна було здійснено Божественну Літургію та Велике освячення води.
Свято Хрещення Господнього називають ще Богоявленням – тому що в цей день Бог явив Себе як Трійця.
Інша назва цього свята, яке ми зустрічаємо в богослужбових книгах – Просвітництво. Господь, з’явившись на Йордані, просвітив весь світ Собою. Ну, а найвідоміше подія, пов’язана з цим святом, щорічно відбувається в православних храмах – освячення води.
Освячувати воду на свято Хрещення в Церкві прийнято з V століття. Причому в богослужбових текстах ми зустрічаємо згадку про те, що «днесь вод освячується єство» – тобто освячується вся вода, в усьому світі. Але освячується не сама по собі – а саме тому, що по всьому світу в цей день Церква здійснює древній чин.
Водохресна вода, як відомо, має особливі властивості. В першу чергу, це властивості духовні. У молитві на освячення води ми просимо, щоб усім, хто п’є цю воду і кроплять нею, Господь послав «освячення, здоров’я, очищення і благословення».
Ця вода не псується протягом усього року, на відміну від звичайної води, яка через деякий час стає непридатною для пиття. Про це диво свідчить ще святитель Іоанн Златоуст: «Відбувається явне знамення: ця вода в суті своїй не псується з часом, але, почерпнута сьогодні, вона цілий рік, а часто два і три роки, залишається неушкодженою і свіжою».
Втім, і водохресна вода може зацвісти – в ній, як і в будь-якій воді, продовжують існувати живі мікроорганізми. В такому випадку її слід вилити в місце, де ніхто не ходить, а ще краще у річку. Не потрібно бачити в цьому якісь передвістя нещасть. Однак, можливо, варто замислитися – чи не показує таким чином Господь, що нам необхідно щось виправити в житті?
За радянських часів люди, що жили далеко від храмів, в день Хрещення набирали воду з-під крана або з річки. І, так як в цей день освячується вся вода на Землі – по вірі цих людей Господь і такій воді подавав духовні властивості.
Вода освячується два рази – у Водохресний святвечір і в день Хрещення. Обидва рази чин освячення абсолютно однаковий – тому немає ніякої різниці між водою, освячений напередодні і в самий день свята. Також зовсім неважливо, в якому храмі взята вода – її святість, як і святість будь-якого церковного таїнства, не залежить ні від дій священика, ні від давнини храму. Тому вже справжнім язичництвом є думка про те, що «вода в семи храмах сильніше», або подібні до цього міркування, які, на жаль, доводиться зустрічати.
Окремо слід сказати про традиції купання на свято Водохреща. Традиція ця пізня, з’явилася вже в пострадянський час. І, звичайно ж, не можна проводити паралель між хрещенським купанням і Таїнством Хрещення. Це купання не “змиває гріхи» і взагалі не є духовно важливим. Якщо людині дуже хочеться взимку залізти в воду – що ж, Церква не перешкоджає цьому. Але не можна забувати і про можливі наслідки цього. І, зрозуміло, не можна купатися на Водохреща в нетверезому вигляді – це не тільки небезпечно, але і просто являється блюзнірством.
Незрівнянно важливіше в цей день побувати на богослужінні, підготуватися до таїнства Причастя, звернути увагу на своє духовне життя – словом, провести свято як личить християнам.
Хрестившийся в Йордані Господь нехай дасть усім нам здоров’я – тілесного, душевного і – найголовніше – духовного!
(68)